Ювілей науковця

Під завісу березня науковець своє перше 70-річчя від Дня народження відзначає Володимир Якович Білоножко. Отож із цього приводу бодай оглядово окреслимо його доювілейний життєвий шлях, котрий вартий наслідування.

На Чигиринщині, в межиріччі Дніпра і Тясмину, неподалік овіяного легендами й незнищенним українським духом Холодного Яру розкинулося чималеньке село Худоліївка. Колись тут мешкала духовна родина Грушів, одним із нащадків якої став великий державотворець і знаменитий історик Михайло Сергійович Грушевський. Саме в цьому відомому поселенні 29 березня 1952 року народився ювіляр, тут пройшло його раннє дитинство. Зростав він у родині колишнього фронтовика-десантника Якова Потаповича Білоножка (далекого родича Грушів), відзначеного за мужність двома орденами Слави. Батько здобув вищу освіту й працював у банківській сфері. Мама, Оксана Федорівна, своє життя присвятила медицині – була медичною сестрою.

Володя щойно пішов до першого класу місцевої школи, як родині довелося переїжджати до міста Станіслава (нині Івано-Франківськ) – у 1959 році Якова Потаповича призначили на відповідальну посаду в обласну контору Держбанку СРСР, де пізніше він став керуючим цієї структури. Свого первістка Білоножки віддали на навчання до міської школи №7, а вже в старших класах Володя здобував загальну освіту в одному з найбільших навчальних закладів краю — школі №2 (навчався, до речі, в Ж-класі!) Постійно був серед найкращих учнів, отримував переважно «відмінні» оцінки. Особливих успіхів хлопець досягнув у опануванні біології, хімії та геометрії, з яких був постійним учасником міських олімпіад. З великою вдячністю згадує Володимир Якович свою класну керівницю Лідію Григорівну Мельниченко, яка навчала рідної мови та літератури й стала для своїх вихованців справжнім другом і мудрою наставницею.

Попри те, що батько бачив у синові продовжувача своєї справи, а мама натомість мріяла про те, аби Володя став лікарем, все ж не так сталося, як гадалося. Уже з юних літ наш герой відзначався послідовною самостійністю у прийнятті відповідальних рішень і несподівано для багатьох після отримання майже відмінного атестата обрав для вступу сільськогосподарський виш. Значний вплив на цей фаховий вибір справили його худоліївські дідусі й бабусі (у них хлопець проводив свої шкільні канікули), адже всі вони були хліборобами. До речі, Володін дідусь Федір Васильович був знаним у краї механізатором і довгі роки очолював тракторну бригаду МТС.

Успішно здолавши вступні випробування, при конкурсі п’ять осіб на місце, Володимир був зарахований на агрономічний факультет Уманського сільгоспінституту (йому все-таки хотілося здобувати вищу освіту на рідній Черкащині). Потягнулися надзвичайно насичені дні навчання: лекції, практичні й лабораторні заняття, а ще безкінечна робота на дослідних полях і фермах… Володимир був надзвичайно ретельним і самовідданим у опануванні омріяного фаху, відзначався успіхами й активністю в житті вишу. Великим авторитетом серед студентів користувався тоді декан факультету доцент Іван Маркіянович Карасюк – інститутський кумир студента Білоножка. Значну роль у його творенні як фахівця-агронома відіграли ректор інституту, професор Георгій Іванович Мусатов і доцент кафедри рослинництва Юрій Федорович Терещенко. Саме під їхнім керівництвом і розпочав свою дослідницьку діяльність перспективний студент. Результатами своїх пошуків він ділився на міжвишівських студентських наукових конференціях.

Птахом промайнули п’ять років навчання, і ось уже Володимир отримав диплом вченого агронома. Враховуючи гарні результати навчання та творчий потенціал випускника, його направили на Коломийщину. Там розташувалося дослідне господарство з вирощуванням елітного посівного матеріалу для всієї Івано-Франківської області. Тут Володимир у 1974 році обійняв надзвичайно відповідальну посаду агронома-насіннєвода. Щоправда, вже через кілька місяців йому довелося перервати свою трудову діяльність на рік через призов на дійсну службу до Збройних Сил. Служив Володимир Білоножко в ракетно-артилерійських військах Групи радянських військ у Німеччині. Звільнившись у запас, він із головою поринув у свою звичну роботу. Молодому агроному-насіннєводу випало опікуватися кількома токами, кожний завбільшки із типовий стадіон, дбати про вирощування насіння та його очищення, боротьбу зі шкідниками, бур’янами й хворобами. Фанатично відданий справі та відповідальний, молодий фахівець буквально днював і ночував на полях, токах і зерносховищах. Це була велика школа сільськогосподарської практики, яка спонукала його до постійних спостережень і, як результат, до певних теоретичних узагальнень. Зрештою, Володимир відчув високий поклик науки і вирішив вступити до аспірантури.

У Подільському сільгоспінституті відразу під час вступних випробувань звернули увагу на ґрунтовно підготовленого й не по роках розважливого Володимира Білоножка, й без будь-яких вагань комісія ухвалила рішення про його зарахування на заочне відділення аспірантури. Науковим керівником аспіранта було призначено відому науковицю, професорку Олену Семенівну Алексєєву, яка займалася селекцією гречки. Саме ця давня українська культура й визначила основний напрямок подальших наукових пошуків Володимира. Надзвичайно вимоглива й безкомпромісна, керівниця поставила перед аспірантом категоричну вимогу: він має залишити свою попередню роботу й перейти на посаду старшого наукового співробітника Проблемної науково-дослідної лабораторії гречки при інституті. Відтак, з 1977 року Володимир Білоножко й опинився у Кам’янець-Подільському, як виявилося, на 7 років. Тут він працював разом зі своїми колегами над створенням вихідних матеріалів для селекції високопродуктивних сортів гречки. Прийшло й перше визнання цієї праці: у 1981 році Володимира Яковича нагородили Бронзовою медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР.

Практична робота в лабораторії дозволила молодому вченому накопичити необхідний матеріал для успішного захисту кандидатської дисертації. Ця пам’ятна в житті Білоножка подія відбулася в 1983 році, а тема його дисертаційної праці звучала так: «Отримання вихідного матеріалу для селекції гречки шляхом обробки насіння, пилку та вегетуючих рослин різними мутагенними факторами». До речі, у підготовці експериментальної частини дисертації молодий вчений отримав вагому допомогу від завідувачки лабораторії Кишинівського сільгоспінституту професорки Ольги Василівни Бляндур (зокрема, дослідження мутацій гречки на гамма-полі).

Вже наступного після захисту року Володимир Якович обійняв посаду доцента кафедри економіки своєї alma mater — Уманського державного аграрного університету. Він відразу завоював великий авторитет серед колег і студентів, тож ні для кого не стало несподіванкою, коли в 1992 році його призначили деканом рідного йому агрономічного факультету. Упродовж понад п’яти років своєї деканської каденції доцент Білоножко проводив значну організаційну, навчально-методичну й виховну роботу з підготовки висококваліфікованих фахівців для аграрної сфери, а очолюваний ним факультет зайняв провідні позиції в університеті. Поряд із цим він продовжував і свої наукові студії, упродовж понад 8 років був керівником наукової теми (№ державної реєстрації 0100U000461) відповідно до угоди про наукове співробітництво із насіннєзнавства гречки з Державним центром сертифікації, ідентифікації та якості сортів рослин.

Саме в Умані на 39-му році життя зустрів нарешті Володимир Білоножко й свою половинку. Обраницею доцента стала його студентка-заочниця Катерина, молодша від чоловіка на 11 років.

Закінчивши докторантуру при кафедрі рослинництва й кормовиробництва (завідувач — професор Олександр Іванович Зінченко), Володимир Якович у 2004 році успішно захистив докторську дисертацію за темою «Агробіологічні та екологічні основи формування врожайних властивостей гречки в Правобережному Лісостепу України». Науковою консультанткою дисертанта залишилась академік Національної академії аграрних наук Олена Алексєєва, а допомогу в математичній обробці результатів дослідження здобувач отримав від професора Едуарда Рудольфовича Ермантраута (Інститут цукрових буряків НААН України).

Оприлюднені в дисертації результати дослідження відзначалися високим рівнем теоретичної та практичної цінності. Науковець теоретично обґрунтував отримання елітного насіння сортів гречки та оптимальні технології її вирощування, збирання й зберігання на основі встановлення відповідних кореляційних зв’язків. Науково обґрунтовані рекомендації, що містяться в дисертації, стали в нагоді сільськогосподарським виробникам Вінницької. Кіровоградської, Черкаської й інших областей України. Дисертаційні матеріали лягли в основу викладання студентам вишів основ насіннєзнавства та технології вирощування гречки.

Від 2005 року упродовж десятиліття професор Володимир Білоножко очолював кафедру екології та агробіології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Саме за його ініціативи та організації було відкрито науково-дослідну лабораторію екології, зміцнено наукові зв’язки з Уманським, Полтавським, Подільським аграрними університетами, Черкаською сільськогосподарською дослідною станцією, а також розпочато роботу кафедральної філії при держустанові «Інститут охорони ґрунтів України» (с. Холоднянське на Смілянщині).

Упродовж кількох років витала ідея започаткування в університеті аграрної освіти і, звісно, одним із її мотиваційних чинників була наявність доктора сільськогосподарських наук. Коли уможливилася реалізація цього амбітного проєкту, звісно, значна частка організаційних клопотів лягла на плечі професора Володимира Білоножка. Зрештою в 2019 році при ННІ природничих наук було розпочато підготовку агрономів й відтак агроном-професор зміг долучитися до підготовки висококваліфікованих фахівців з агрономії. У створенні необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази аграрної освіти став у пригоді унікальний досвід Володимира Яковича.

Нині він обіймає посаду професора кафедри біології, екології та агротехнологій і викладає майбутнім біологам, екологам і агрономам важливі світоглядні й фахово-прикладні дисципліни, зокрема, «Аграрна економіка», «Агроекологія», «Агробіоцентологія» та інші. Вихованці поважають професора за його компетентність, справедливість, комунікабельність і чуйність, адміністрація університету — за принциповість і високу відповідальність, а колеги — за щирість і почуття гумору.

У колі наукових зацікавлень вченого перебувають насіннєзнавство, селекція, агроекологія. Справді загальнонаціональне визнання дістали його дослідження із сортових технологій і насіннєзнавства круп’яних культур. Творчий доробок професора Володимира Білоножка становить понад 100 наукових праць, серед яких п’ять монографій, шість навчальних посібників, і підручників (частина у співавторстві). А ще він є співавтором 15 патентів на корисну модель. Результатами своїх досліджень він ділився на щонайменше на 60 конференціях та симпозіумах різних рівнів, у багатьох із них виступав як один із модераторів. Він успішно завершив наукове керівництво двох кандидатів наук і консультування здобувача доктора сільськогосподарських наук. Від квітня 2006 року Володимир Якович є дійсним членом Міжнародної академії аграрної освіти.

Помітний внесок професора в селекцію круп’яних культур (високоврожайних сортів гречки) відзначено Почесною грамотою Верховної Ради України, а також багатьма відомчими та регіональними нагородами.

Надійним тилом Володимира Яковича є його дружна родина. Дружина Катерина Володимирівна — держслужбовець, працює фахівцем департаменту соціального захисту Черкаської міської ради. Старша донька Ганна є лікарем-офтальмологом, молодша Ольга зайнята у сфері торгівлі. Молодший брат Анатолій — відомий журналіст, обіймає посаду головного редактора газети «Миколаївські новини».

Тож нехай множаться життєві гаразди ювіляра. Козацького йому здоров’я, активного довголіття і, найголовніше — мирного неба! 

Григорій Голиш,
директор Наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича