"Пам'ятаймо про Крути!"

Першого лютого 2022 року відбулася онлайн виховна година для студентів 12-а групи (куратор Віталій Кравченко), яка була присвячена Дню вшанування пам’яті полеглих під Крутами! Ця болюча тема для українського народу не втрачає значимості навіть з огляду на віддаленість трагічних подій. Більш того, з роками переосмислюється важливість бою.

Виховний захід був підготовлений бібліотекарями Уманського НУС: Оксаною Борейчук, Тетяною Сержук, Наталією Михайловою.

Історична значимість події не підлягає сумніву, але є ще один дієвий фактор, який варто розуміти – деякі учасники бою під Крутами не набагато старші за сучасних старшокласників. Це не міфічні чи вигадані персонажі, про які пишуть в книжках. Це реальні люди, які зробили те, за що їх пам'ятають й досі. Бібліотекарі пояснили мотивацію певних бажань, дій та наслідки від їх здійснення.

Завдяки виховному заходу студенти дізналися про те, що ще в влітку 1917 року Центральна Рада України могла розраховувати військо з 300 тисяч людей. Але вже у січні 1918 року кількість вірних та вмотивованих бійців скоротилася до 15 тисяч по всій Україні. Під час наступу радянських військ загони армії УНР часто оголошували нейтралітет або піддавалися на агітацію та переходили на бік більшовиків.

Більшість документів військових частин, що могли містити опис бою під Крутами, була знищена під час відступу з Києва. У подальшому пам’ять про подію жила і підтримувалася переважно в імміграції, перш за все у США, куди свого часу іммігрували учасники бою. Саме тому бій під Крутами є одним з найбільш міфологізованих епізодів Української історії, що постраждав як від радянської цензури, так від і банальної нестачі інформації.

Юнкерів, гімназистів та інших бійців було не 250, як пише Д. Дорошенко, а понад 600. Вони мали 16 кулеметів, саморобний бронепотяг і гармату. Захисники втратили вбитими близько 300 осіб — половину від усіх учасників бою.

Гімназисти хоча і складали більшість, але були не єдиними учасниками сутички. У битві під Крутами брала участь лише одна сотня (120-130 чоловік) Студентського куреня, тоді як решта була задіяна у боях на вулицях Києва проти пробільшовистськи налаштованого населення та заколотників числом 6000 осіб.

Насправді ж захисники Крут не були «напівдіти, які ніколи перед тим не тримали зброї в руках». Вони були юнкерами військової школи та студентами, які близько двох місяців вправлялись у навичках ведення бою. Тих, хто навичок не мав було розподілено у лазарет. Також серед бійців були солдати, які встигли побувати на фронті.

Командир студентів, сотник Т. Омельченко, постійно залишався з сотнею, поки не був тяжко поранений і не потрапив до лазарету. Він помер дорогою до Києва. Під керівництвом іншого сотника, А. Гончаренко, з початком сутінок бійці почали організований відступ, руйнуючи колії і мости, щоб зупинити ворога. Просування більшовиків було тимчасово паралізоване, а потім їм довелось їхати реквізованими селянськими возами, що повільно просувались розмоклою дорогою. Саме ця затримка дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, що став міжнародним визнанням суверенітету Української держави.

 

Наступ ворожої армії тривав із 9 ранку до самого вечора – загалом протягом 10 годин. Більшовики пробували обійти лінію оборони з двох боків, утім, кожного разу були відбиті з великими втратами.

Студенти вдячні бібліотекарям Уманського НУС за проведену виховну годину та короткий екскурc до сторінок історії України.