+38 (04744) 3-20-76
Меню

Цікаво

Агропромислове виробництво є однією з найважливіших складових економіки кожної країни. У ньому рослинницькі галузі (рослинництво, овочівництво, плодівництво, виноградарство, луківництво тощо), які пов'язані з використанням сільськогосподарських угідь і обробітком ґрунту, займають провідне місце.

Рослинництво, як наука, вивчає різноманітні види, форми і сорти польових культур, теоретичні основи і практичні прийоми одержання стабільно високих урожаїв якісної продукції за умов мінімалізації затрат праці, матеріальних ресурсів, енергоощадження й екологічної безпеки.

Рослинництво, як основна галузь сільськогосподарського виробництва, забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво — кормами, а промисловість — сировиною. Його стан значною мірою визначає добробут населення, продовольчу безпеку і незалежність країни.

За останні 70 років ХХ століття населення Землі потроїлось і сягає 6 млрд, щорічно збільшуючись на кількість жителів такої країни, як Туреччина. За прогнозами до 2040 р. воно зросте до 9,2 млрд осіб, що потребує двохразового підвищення продуктивності агропромислового виробництва. Сучасна агросфера для цього використовує три способи: додаткове розорювання земель; підвищення врожайності за допомогою пестицидів, добрив і гідромеліорації; впровадження нових культур, їх сортів і гібридів, порід худоби і бактеріальних препаратів, одержаних методом генної інженерії. Проте частина з цих факторів уже обмежені. Так, лише 3% території Європи залишається вільною від присутності людини. Нерозорані землі знаходяться у важкодоступних регіонах, малопродуктивні, крім того, внаслідок недосконалої агротехніки щорічно в світі втрачається близько 10 млн. га землі. В останні десятиріччя лише 20% приросту рослинницької продукції було одержано за рахунок розширення посівних площ, а решту — завдяки росту врожайності культур.

Головна задача рослинництва — ефективне використання сонячної енергії для створення органічних речовин. Як правило, в посівах коефіцієнт використання фотосинтетично активної радіації (ФАР) не перевищує 0,5–3%, хоч може сягати 28%.

Ключовою ланкою біосфери є ґрунт. Він бере участь у перетворенні та переміщенні речовин і енергії. Ґрунт, використовуючи космічну енергію, різноманітні хімічні речовини навколишнього природного середовища, перетворює їх і забезпечує продуктивний ріст та розвиток рослин.

Відомий німецький вчений Юстус Лібіх (1840), аналізуючи розвиток світового сільського господарства, зазначав: "Причина виникнення і занепаду націй полягає в одному і тому самому. Розкрадання родючості ґрунту зумовлює їхню загибель, підтримання цієї родючості — їхнє життя, багатство і могутність".

Україна здавна відома як один з найбільших виробників сільськогосподарської продукції, що пояснюється винятково сприятливими природнокліматичними умовами, багатими ресурсами орних земель, серед яких значну частину (60,6%) займають чорноземи. На її території виникла славнозвісна трипільська хліборобська культура. Народ України протягом тисячоліть історичного формування нації пройшов важкий шлях, на якому були не тільки штучно створені голодомори, а й величезні досягнення, які здобули країні славу "хлібного кошика" Європи.

Проте ставка на невичерпну родючість чорноземів виявилась невиправданою. Внаслідок тривалого нераціонального використання вони її втратили і вже не в змозі створювати комфортні ґрунтові умови для культурних рослин і достатньо задовольняти їх елементами живлення.

Екстенсивний розвиток землеробства в Україні призвів до надмірної розораності сільськогосподарських угідь (в середньому 82%, для порівняння — в США біля 20%, в Англії, Франції, Німеччині 18–32%), а в деяких областях (Вінницька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська) — 90% і більше. Це сформувало екологічно несприятливе співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних ресурсів.

В останні десятиріччя призупинено державне фінансування програм підвищення родючості ґрунтів за рахунок лісо-, гідро- і хімічної меліорації. Скорочення поголів'я худоби зумовило різке зменшення обсягів застосування органічних добрив, а диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію зумовив зниження обсягів застосування мінеральних добрив. Це посилило розвиток деградаційних процесів: зниження вмісту рухомих сполук елементів живлення, посилення ерозійних процесів, підвищення кислотності ґрунтів тощо.

В той же час відомо, що потенціал виробництва продукції рослинництва може бути реалізований лише через високу родючість ґрунтів, покращення їх функціональних властивостей. Відтворення родючості ґрунтів є одним з головних важелів підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності агроекосистем у цілому. Світовий досвід переконливо свідчить, що другим за значимістю чинником безумовно є добрива, хоч за останні півстоліття врожайність зернових підвищилась в 2,5 разів, а застосування добрив у світі збільшилось у 10 разів.

Нині близько половини приросту врожаю в світі одержують завдяки мінеральним добривам. За оцінками американських учених, добрива забезпечують підвищення врожаїв сільськогосподарських культур на 41%, гербіциди — на 13–20, сівозміна і обробіток ґрунту — на 11–18, кліматичний чинник — до 15, гібридне насіння — 8, водна меліорація — до 5%. Учені Німеччини відносять половину приросту врожаю за рахунок добрив, а Франції — навіть до 70%. Подібні закономірності з деякими відхиленнями стосовно різних ґрунтово-кліматичних умов спостерігаються і в Україні.

Не дивлячись на те, що в світі поширюються ідеї біологічного землеробства, в країнах з високою продуктивністю галузі рослинництва дози органічних і мінеральних добрив залишаються досить високими — 250–500 кг/га діючої речовини.

Отже, агропромислове виробництво повинно раціонально використовувати землю, захищати її від ерозії, сприяти відтворенню родючості ґрунту з метою вирощування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. Аграрна наука вивчає і розробляє методи регулювання водного, поживного, теплового і повітряного режимів ґрунту за допомогою його раціонального обробітку, сівби якісним насінням, раціоналізації сівозмін, заходів підвищення родючості ґрунту, усунення чи послаблення дії негативних чинників (бур'яни, хвороби, шкідники, посуха, ерозія ґрунту тощо), які призводять до зниження врожаїв. Головне її завдання полягає в тому, щоб досягти сталого зростання виробництва продукції рослинництва. Розв'язання цих важливих завдань значною мірою залежить від кваліфікації сільськогосподарських кадрів, у тому числі економічних, інженерних та інших спеціальностей. Вони повинні бути добре ознайомлені з найновішими досягненнями науки у технологіях виробництва продукції рослинництва.